Монітори готовності: що це і як перевірити авто перед купівлею

Блок керування перевіряє вузли, що впливають на викиди, не постійно, а за певних умов під час поїздок. Результат кожної самоперевірки сканер бачить як «готово» або «не готово» з моменту, коли пам’ять несправностей востаннє стирали. Так вимагає американський регламент 13 CCR § 1968.2; у стандарті SAE J1979 ці дані лежать у режимі 01, PID 01. Усього передбачено до 11 позицій. Скидання кодів, за тим самим регламентом, переводить у стан «не готово» всі монітори, крім тих, що працюють безперервно,, і поки авто не проїхало за потрібних умов, воно не вважається готовим до огляду.

Монітори пропусків запалювання і комплексних компонентів за регламентом завжди показують «готово», бо працюють безперервно. Решта потребують окремих умов: прогрітого двигуна, певної швидкості, холодного старту чи стоянки. Тому завершити їх за кілька хвилин неможливо.

• Підключіть сканер і прочитайте готовність до огляду авто.
• Кілька «не готових» моніторів у авто, яке продають, — привід запитати власника: коди стирали чи відключали акумулятор нещодавно.
• Зверніть увагу, що самі по собі «не готові» монітори не доводять, що несправність приховують: EPA нагадує, що готовність скидається з різних причин, не пов’язаних із несправністю.
• Прямішою ознакою є постійний код (режим 0A): його неможливо стерти сканером чи відключенням акумулятора, і він лишається, поки система сама не перевірить несправність знову.

EPA зазначає, що власникам бензинових авто з незавершеною готовністю зазвичай радять їздити як завжди приблизно тиждень, а для дизельних рекомендує два-три тижні. Скільки моніторів може лишатися «не готовими», визначає програма огляду: за EPA це залежить від місцевих правил, а для дизелів вимоги м’якші, бо їхні монітори завершуються довше. Спеціально «прогнати» монітори на самій трасі не потрібно — достатньо звичайного міського й заміського циклу.